Парфен Венчишин
Я втік би, та нікуди від себе тікати.
Вгрузнеш, хоч мав би кебети з палату.
Звір у кущах чигає на оленятко.
І жив, і помер якось сумно і недоладно.
Трясовина міщанства засотала півлюдства.
Не ходив я по Петергофу празним туристом,
з дитинства ненавидів світських нравів крутійство.
Сублімована похіть викликає захват хіба що у збоченців.
Чисті п'ють від чистих істочників.
Зо дна Середземномор'я
підіймається оновлена історія.
Людству себе самотужки не врятувати.
Допоможи нам, будь ласка, жива Божа Матір.
Проти рептильного вірусу, розробленого на НЛО —
богородичний непоборний щит і покров!
Напризволяще покинута в рові собака.
Задні лапки не ходять у бідолахи.
Божество невимовної доброти й милосердя,
жодних рахунків, обрáз і претензій.
Скільки б не нищили добре живе,
воно відроджується знову і знову живе.
Пліснявою тхне від ваших наук.
Не читаю я ані Біблію, ані Тору,
і не бачу сенсу продовжувати ці розговори,
ніби на людину можна націпити штрих-код чи ярлик,
поєднати з цима, одділивши від інших усіх.
Не розумію, яким пак робом
Добрі люди і народи
автентичні, безподобні!
Ні найменшої злостинки.
Менестрелі, міннезінгери,
тайноспівці і поети —
пречудово! Велелепно!
Ніж варитись у самому собі,
краще десять разів постраждати за кóгось.
Перестати різнити на своїх і чужих.
Вимкнути лічильника задніх думок параною.
Цей світ — таке люте пекло,
хоча й заперечує дехто.
Ніякі гроші
товстосумам не допоможуть.
Змете їх перед лицем бідств,
не врятується космізмом косміст,
ні зв'язками й мамоною атеїст.