Тетяна Шульга: Всі вірші автора

Моя маленька бабуся господарює біля печі,

В гладишці тепленьке молоко перероджується в сир...

На дворі не вщухає кудлата хуртелиця

В хаті пахне медом,ялицею та Різдвяним дивом

Моя маленька бабуся готує в горщику кутю,

Так дбайливо помішуючи дерев’яною ложкою,

Ти промовчав забутими очима, коли душа кричала - говори

А небо плакало грозою до спочину, про те, що не зуміли зберегти.

І листя, листя -вітер рве до шмаття... А чи ця буря двох для самоти….

Ці очі мають волю до багаття, хоч ти ж і не забув, що ж не мовчи!

Дощем вмиває щоки від печалі, а ти стоїш розхристаний до сліз

І скільки ж болю сховано і жалю від тої ,що колись сказала -ні

Привіт, Сивий Леве. Давно не бачились.

Лиш поглянь, по бруківці стільки вже років пройшло.

Я в твоїй, так дбайливо збереженій старості,

Ошатний, тихий, натхненний спокій собі знайшла.

Вірменська говорила, вабила кароокими стінами

Напоїла кавою з розпеченого піску….