Тривожний Бонвіван
В венах коктейльний хімічний спадок
В серці отруйний фтор
На листкових мозкових розсадах
Зріє самоповтор
Щоб не носити в потертім ранці
Знову порушую марну угоду
Сліпо занурююсь у суховій
Колір у ніжності біло-болотний
А у банальності сіро-блідий
Знов теракотовим сном оповиті
А час іде в профіль, а не в унісон
І час все ніяк не застигне
І час - то крихкий застарілий плафон
Що жаром підпалює стимул
По шафах буття хаотично розклав
на твоїх руках веселка
ніжностей солодких пуп'янки́
на моїх руках все мертве
опіки, порізи, гнійники
на твоїх руках мить сонця
Тепер уже пізно казати "прости"
Ганяти печаль на репіті
Давно переплавились наші мости
У ріки із олова й міді
Тепер уже пізно казати "є сенс"
Я смотрю на усталый вид
Из окна на людей идущих
На стене твой портрет висит
Освещает бытье для сущих
Я скиталась по облакам
Світ дарує дарунки призерам життя
Їм влаштовує кращі маршрути
З них здуває пилинки, змітає сміття
Ну а ми? Ми лиш пил в його путах
Нас в пітьмі підберуть, і з собою, у путь
Все зміксувалось в обридливі марші
Морок і гамір, розгублені музи
Вічність викошує в криваві фарші
Тісні пустелі новітніх союзів
У міріадах закручених вальсів
у вигинах тіла, альковах душі
у присмерках надто зловісних
прибий, притягни, приліпи до межі
моє невибагливе "звісно"
на серцях - воронки від тисяч гармат
серед набридлих надто
ніжно-тендітних змучень
терпких відлунь антракту
віялових відключень
серед бажань і тмину
Дійсність буяє, ламає і трощить
Кігтем шкребе по поверхні злих стін
Сніг вже замішує новий фізрозчин
Сировиною старих недозмін
Дійсність - полон із загальних теорій
пустивши по венам коктейль із слини
віри, надій і пробачень
я на cumshot перетворюю стигми
мляво і дещо ледачо
лезо іржаве порпає душу
від скрежету я ціпенію
