Тривожний Бонвіван
Ти місток поміж пеклом та раєм
Намісниця суворих роздраїв
Інсталятор пронизливих дум
Страх і щирість, хабуб і самум
А під ним протікає озерце
я тягаю серце в клітці
в мідно-срібляній основі
димом сповненій по вінця
персональнім Вавілоні
бруд стираю із арканів
обридли змін батути
банальних рішень тент
лягли швидкі маршрути
в небесний фіолет
та загубились карти
Небесна рань, два дні весни
Яскраві й хтиві Мої сни
Зібравши млосність, сум і щем
Я йду туди, де no problem
Сухі вінки, хрести, гроби
У світі зчавленого бажання
Ми - гомін пристрасті, жар ланітів
Кришталь мінливості, біль зітхання
Дві краплі крові в саду із квітів
Та вщент усохли стрімкі мімози
тебе поцілувавши у вуста
прокинувшись, я усвідомлю наспіх
що ти для мене, як для риб вода
а я для тебе - absolutely disgusting
2018
ми ділимо всі лиш одне полотно
на ньому випалюєм дірки і мітки
зів'януть всі квіти, затерпне вино
залишиться здатність до переоцінки
ми в мідяні замки б'ємося чолом
а замки крихкі - необачно знецінюєм
На обрії грубої дихотомії
Де тліючий жовтень зухвало жевріє
В полоні у логоса відкинув мрії
Немає Мене і немає надії
Змахнувши з вологого ока дві вії
Закабалилися довгії тризни
Зібрано в купу торішній бедлам
І починається створення візій
У миготінні неонових ламп
Ми арештанти закреслених ліній
Давай не просто так
Не час и не минуту
Пережидать теракт
Рассеивать всю смуту
Давай на век вперед
І знову грудень, немов червень
Пробуджувач старих перверсій
Мене в силки обійм стискає
В полон до власних демо-версій
І знов слова твої правдиві
Я в тебе посажу цветы
Пересею семена боли
Жар убийственной красоты
Не прибавит железной воли
Чтоб тягучий, нелепый страх
