Виктор Харламов
"У села, что за ольховой рощей,
Где земля, от солнца, звон бича,
Травы пробиваются на ощупь,
Землю стебельками щекоча.
Были и сейчас бои, где дата,
Крізь лютого тепло, не гасне,
Фашиста Путіна війна...
Троянд звабливий трунок зна
Моя хатина, марить, власне...
Варю сироп від полуниці
Люблю, коли осінній вечір все ж ознобом обіймає плечі , коли довірливий, без меж , хитнеться вітерець до втечі ... Люблю мить, спокою сувої, де розуміння щастя жне: як ніби нас всього... так - двоє На всій землі . І ми - одне ... Люблю вночі, суцільно днями, дивитися зірок очима чекаю : що ж ще...стане з нами . Через роки... Не сплю, як рима . Люблю мовчання , ніжність... ще, коли я вірю , меж життями, що вічні ми, цей вечір.., щем, коли тебе люблю без тями.
Коханих забери моїх скоріш,
Любов моя свята, ні як раніше.
Є істинна, прекрасна, не за гріш,
Всепоглинаюча... В надії лише
Не мати сумнівів днів от щедрот,
Жара. Щит баскетбольный загрустил,
Команда внуков съехала нежданно;
Все игры отменили нету сил
У дедушки и бабушки… Что странно,
Площадку захватили мастера:
Ответственность., — пять истин от Басё.,
И более., не надо., дальше… — дело:
Слова любви, порой слова и всё.,
Надежда в том, чтоб сердце, в счастье., пело.
Страсть., нежность, грёзы и мечты… — о ней.,
Жизнь из сюрпризов создана не зря,
Ей нам советовать нельзя никак...
Мы лишь мечтаем счастья якоря
Увидеть, словно Бога власти знак.
Из серости поруки круговой
Не відвернися.., ворогом є суть:
Світ проти мене, бачу вже сьогодні.
Фортуна, лиш тебе знайдуть
Останні втрати, допуски господні.
Груддя на душу ляже горем враз;
Когда переживёшь меня, тот день,
Что скряга смерть уже давно избрала.
Мой прах, свою ярчайшую мишень,
В стихах найти, ты постарайся. Мало
В словах искусства мёртвых, чувств и бед.
Жаркий июль угасает любя,
Белый налив затерялся что сливы,
Август приходит внезапно, счастливый,
Напоминая про день без тебя.
Падают белые яблоки с веток,
Я жив, лихі часи долав
Такі дні знав, пекельні дати!
Хлопчиною мене до лав
Війна благала, - у солдати,
У патріота вищий чин
На захист Батьківщини стати.
В свавіллі вчинки милі все ж твої.
У серці не завжди одна ти, лише;
У пишності твоїй, як у імлі
Спокуси.., мрії знають кращі виші
Прекрасних і в облозі певних днів.