Алхімічне
Тримаючи усе твоє кохане тіло в колбі,
разом з рідкісною душею
струшуючи колбу миттєво
бо це суттєво
Подумки кажу собі:
Ти не покриєшся іржею
буде все взаємно
буде все так просто і так життєво
Роздивляючись у колбі
Який ти прекрасний
Подумки кажу собі:
Буде все своєчасно
Назовні спокійна
Всередині пожежонебезпечна
Але вогонь цей доречний
І це безперечно
Руки твої роздивляюся крізь скло чарівне
Такі близькі і далекі просто безмежно.
Лице твоє чомусь трохи сумне
Як завжди ти ховаєш погляд, але не сховати себе
Мій бубновий туз б'є твого трефового валета
Але ти підтримуєш в мені
Поезію
Ти робиш з мене поета
Я йду по амброзію й трави
Я додаю їх у колбу, зовсім трохи
Я б насправді проміняла б тонни слави
На кохання нашого строфи
Щоб усі місця, де кадри мрій і снів
мені були з тобою,
здійснилися:
Був той дощ
те багаття
ті цілункі шалені
й освідчення твоє
не наснилося
а здійснилося
просто, як вода чи це небо
що я набираю у жмені
І ось я дивлюся у колби свої
В одній — метелики бузкові
В другій — блакитне сяйво
а в третій — ти, ти, моє диво
і тут всі сни і мрії вже зайві
