Есті Арцева
Жінка з вересневим обличчям питає в жінки з обличчям січня:
— Чому я згадую травень, постійно згадую травень?
Чого він мені сниться?
Тому що у травні, дівко, була ти
Ода Залізниці
Я сідаю з тобою в потяг
Ми в СВ
Я знімаю повільно одяг
З себе
Навіщо мені все це?
Навіщо сно
діє
Твій погляд
Уві сні
Чаклун
Чого ти прагнеш, душе моя?
Кого ти прагнеш, серце моє?
Навіщо сильна така течія?
Навіщо доля по спині б'є?
Володарю моїх думок
З поглядом що пробирає до кісток
З вдачею лицаря із казок
До тебе півміста
І один крок
думок
Сьогодні мені наснилося,
Як ми танцюємо вальс
І ти дивишся в мої очі
І говориш своїми так ясно,
Що не потрібні слова
Твоїх очей манливий промінь
Моїх ночей безглуздий гомін
Мені тепер бракує слів
Ти зараз просто тихий спомин
Нема вини на самоті
твої очі моя найсолодша кава
і я не буду ворожити в кінці
вип'ю чашечку
виправлю поставу
і піду життям
не змінюючись у лиці
Poza zasięgiem
naszej obecności.
W raju utraconym
prawdopodobieństwa. *
Вдень
вигук мовчки
Мені не вистачає вітаміну кохання
Не вистачає ліричного героя
фізично
За власним моїм бажанням —
заява
Я вiдчуваю тендiтнiсть
вкрай відкритого серця
Неспроможність осягнути механізми часу
Просто зараз на хвилях мрії
мене приносить
Моє серце шукає розради
Шукає розради
У тихім шепоті:
Напиши мені, напиши мені душею
напиши мені, вишуканий мій коханий