Атлант
Дивись гудуть дерева в шторм
Додолу гнуться , мов колосся
Самотні поля глядачі
Гаргантюа ковили воєводства
Тріщать кістки під наступом Борея
Реве гілля під грому дзвін
Дає листва «плі» блискавицям
Дупло бійниць готове дати бій.
Обманують , що в полі воїн
Один війну ніколи не пройде
Цей велетень самотній ,навіть бурі
Скажено шкіриться в шрамоване лице
Й регоче скреготом незламної душі :
«Божки небес спускайтеся додолу !
От він - я - стою один !
невже ніхто не скине мене долу ?!
і стихне регіт і гроза
і тишина страшна заляже степом
й стрепенувшись мов від сну
він виживший – розправить плечі
