Без подарунка (230)
Я цей день пам‘ятати не буду,
він пройде, як і сотні таких.
В самоті, серед музики й бруду,
заховався від душ людських.
Не назву сьогодення я святом,
дні світліші пливуть зазвичай.
Відчуваю себе зайвим братом,
не зігріє ні сонце, ні чай.
На рік старший, а що з цього далі,
і до смерті на рік стало ближче.
Заіржавів цей бік медалі,
після себе лишу попелище.
