Не залишай мене у цій буденності
Не залишай мене у цій буденності,
бо без тебе я у ній гублюся.
І досягаю я лиш до інертності
у посмішках, у подихах, у пульсах.
І всі ті друзі, що іноді, як треба,
що через день, а то і вихідні,
не затуплять у мені потребу
у руки ніжні втрапити твої.
Мені до тебе просяться долоні,
мені до тебе тянуться обійми.
Добровільна невільниця в полоні,
де душа твоя для мене стеля й стіни.
Не залишай мене у всій цій сірості.
У кометах з днів довготривалих.
Вони у всій можливій підлості
пришвидшуются як разом ми станем.
Я віддалася вся тобі настільки
що здається ми одне, єдине.
О, комети, чому ви так повільно?
А з тобою час так швидко лине..
Не залишай мене у світі цьому, милий.
Я без тебе серед всіх гублюся.
Між тих комет, що ринуть так повільно,
у космосі розлуки схаменуся..
Не залишай мене з кохання, з чемності,
з чого завгодно! Тільки не лишай..
Я без тебе втілення інертності,
Я без тебе - тіло без життя.
