Бійтеся, люди
Бійтеся, люди, не віяння вітру,
не значної води і без краю вогню,
а ви бійтеся мить, коли вам об макітру
розіб"ють повну пляшку, та й іще не свою.
Бійтесь того, що ви, без підозри на будь-що
упадете пластом серед густу людей
і ніхто не підійде до вас і нізащо,
бо упав на поділ незнайомий пігмей.
Він впаде і подохне одразу
і безкровно душа відійде,
бо усі свої дні та щоразу
весь свій час він для всіх віддає.
Та не просить собі він прощення,
а для інших він робить добра,
він не хоче Господнього вчення
і про Царство, й усі Небеса.
І хотів він побачити диво,
не небесне, земне, хоч і чудо
що для нього і хтось, хоч мале, а не пиво,
частинку часУ відірве, бо це круто.
Та не круто воно і невдячно,
бо така вже є доля людська:
ті, що просять для себе так лячно,
не пускає зробить їхня власна пиха.