Бостон
Любов до Вас мені давала крила
любов до Вас забрала мою твердь
я проклинаю стезі , що звели нас
і щиро вдячний небесам за те .
Хоча між нами все , і все між нами
І що єднає – нас те й розведе
на краю світу ,над мостами
де розпочнеться з Вами наш кінець .
Під зорями , що днем не видно
на мостовій , портового життя
я проводжаю поглядом , даремно
бо Ви не бачите мене і так.
І сірі баржі пропливають мимо
у вільне море із брудних заток
не стати мені Вашим пілігримом
і святість Вашу не відкрити знов .
І не пропливати океани слідом,
проріс на пристані аж до кісток
хлюпоче сива хвиля слідом
і я укотре йду у дощ .