Був час колись, була мова.
Був час колись, була мова.
Відтяло її. В одну мить.
Стало важко вхопитись за слово,
яке швидко від мене біжить.
Був час колись, була сила.
Її також забрав вир життя.
Хоч насправді я ще не встигла
пізнати її до пуття.
Був час колись, була правда.
В кожнім погляді, серці, душі.
Та ілюзію вітром зірвало,
та відкрились очі мої.
Був час колись, все було.
У дитячих очах та усмішці..
Та зламавши життєве кермо,
залишив хтось іти далі пішки..
