“Цей сніг зависокий для тихої скрипки”
Композитору М. Скорику
Цей сніг зависокий для тихої скрипки,
його прямизна упокорила світ,
все суще увічнила в білих сповитках,
і рушенням вічним вповільнила хід.
— Чому ж ви з уривками струн
повиходили,
у білім волоссі синиць несете?
— Віншуємо снігу пречисті народини,
і перші приходини холоду в степ. —
Сніг вирівняв спогади нам прямизною,
та ще й нагадав, що переходні ми,
і звабив переслідом йти за собою
з обірваним звуком та словом святим:
земля…
***
