Чекає біла хата
На килимку зеленім із барвінку
Квіточок-очей така блакить,
Він простеливсь від хати і до хвіртки
Та нікому по ньому вже ходить.
Бо за межу пішли матуся й неньо,
А діти й внуки мешкають в містах.
Лише отой барвіночок зелений
Нагадує, що тут хтось проживав.
І мальва, наче пташка легкокрила
Зринає вгору, влітку ще цвіте.
А хата біла, хоч і похилилась
Але тепрляче жде іще гостей.
2021 р.
