Червоні вуха (241)
Моє лице палає дужче сонця,
від жару плавить мозок, барвить шкіру.
Аж на ходу слова всі забуваю,
пливу від почуттів, не бачу міру.
Емоцій різнобарвних вистачає,
вже з вух тече і радість, страх, журба.
Бентежить лиш твій погляд, той жаданий,
п‘янить мене, голодного раба.
Без слів накласти чари спромоглася,
одна лиш дума душить серця стук.
І як далеко ти б не подалася,
шукаю без упину рідний звук.
