Чому до мене зорі неприхильні
Чому до мене зорі неприхильні,
Чому лише карають і цькують,
Страждання шлють дошкульні неухильні,
А спокою і тиші не дають.
Чому душа вже смерті не боїться
І рветься із грудей назустріч їй,
На серці біль мов хижий звір чаїться
І вічну тугу шле душі моїй.
Чом сумніви постійно розум крають
У думах про життя і про буття,
Останню мрію з кров'ю видирають
Аби не повернуло й каяття.
Лише надія нишком ледь тріпоче
Ховаючись у серці в глибині,
Душі себе подарувати хоче
Щоб не бажала волі у труні.
Але душа вкрай змучена в недолі
Гірким лихим життям що тільки б'є,
Лиш остаточної жадає волі
Яка її кайдани розіб'є.
А серце й розум душу умовляють
Аби не поспішала за світи,
Бо нібито зірки повідомляють
Що там також їй волі не знайти ...
16.05.2021
