Ця жінка пробудилася, щоб жити...
Ця жінка пробудилася, щоб жити,
приймати світло й віддавати сяйво.
Вона дозволила собі любити
відкрито, щиро, ніжно, непотайно.
Із нею прокидались почуття,
тривалим сном утомлені роками.
Було в цю пору їй передчуття,
що йти їй терням і чагарниками.
І голос предків їй шептав: «Пильнуй
те серце, що для світу відчинила.
Своє кохання на того не промарнуй,
хто у любові тій твої обріже крила».
Ольга Береза
