Дармовиси
Минуле виносять за рамки, за межі, під місто;
В підземеллі сирому стовбичать замурзані постаті,
Історія крутиться сонцем, велосипедними шприхами,
З ревінням автівок, що більше займають простору.
На вулицях люди, не гірші за попередніх,
Епохи змальовують п’єси, старі героями.
Такий же відсоток блазнів, поетів, віршів,
Піднесених душ, мудреців з перебитими долями.
Хіба що поменшало дива, святих поменшало,
Ткачів, що прядуть білохмарну куделю спускаючи
Долу м’які пуповини з небес і на землю,
До храмів в яких допустимий відсоток язичників.
Бачиш?
Загострений обрій довкола зимового міста тут,
Мов єр на старім кептарі оповитий смереками,
І ніч одягає сардак палахкий дармовисами,
Залишений предками.
17.12.2023
