Де тебе, мамо, шукать?
– Мамо, матусечко рідна,
Де тебе, люба, шукать?
Я тебе хочу побачить,
Скільки всього розказать…
…Знову шум, знову гам,
Знову крики лунають,
Там, на кухні в диму,
Де про щось розмовляють.
На столі попільничка
І пляшки від вина…
Тут сидить чиясь мама
І сидить не одна.
Поруч друзі веселі,
Вірні й п’яні дружки
Розливають горілку
У немиті чашки…
І ця мама сидить
Й гучно пісню співає,
І радіє гостям,
І вино наливає…
А десь зовсім далеко
І так близько від неї,
Син малесенький спить,
Не діждавшися нені…
У куточку квартири
Його тиша обняла,
У куточку притону
На руках колисала…
Не матуся йому
Пісню тиху співала,
І не пестила ніжно,
Не вона цілувала…
Не вона і ніхто!
А кому ж дитя треба? —
Ні близьким, ні чужим
Від землі і до неба…
Не варила матуся борщі,
І сорочечку білу не прала,
Не ходила із сином в кіно,
І у парку також не гуляла.
І не плакала навіть тоді,
Коли сина у неї забрали,
Й «позбавляєм батьківських вас прав»
На останок тривожно сказали….
І не знає, напевно, вона
І цікавитись навіть не буде,
Де сьогодні дитина її?..
Вип’є чарку вина і забуде.
Не почує, як рідна душа
Буде слізно і гірко питати:
– Мамо, матусю моя,
Де тебе в світі шукати?..
