Дим (194)
Я задихаюсь від думок про неї,
і у темряві я не один.
Ніби я у нічній галереї,
а вона - постать серед картин.
Мене друзі відмовлять, не схвалять,
і вона моїх дій не пробачить.
Та пишу я про це, хай палять,
бо цей дим вона точно побачить.
Я на суші, але захлинаюсь,
без вогню я, але згораю.
За віршами своїми ховаюсь,
щоб не бачили, як помираю..
