у мить складну, коли усе дістало
У мить складну, коли усе дістало,
І кров'ю тілом розтеклася лють,
Так хочеться схопити покривало,
І все забувши і забивши - в путь.
Скажімо, сісти у якийсь автобус,
І не важливо навіть на його маршрут,
Аби лише крутнувся трохи глобус,
І з місця зрушив світоглЯдний кут.
А там уже поля, ліси, будинки,
Їх сторожі – ряди струнких тополь,
І всі минають в осінь без зупинки,
Зігравши й граючи чергОву роль.
І тільки крізь вікно парфум багаття,
Тобі від них мотиваційний вдих,
Щоки від скла освіження й зачаття
Обличчям бігу промінців прудких.
Такий от шлях духовних рекреацій,
Де білий змій, асфальтом, навздогін,
Автобус – гарний шанс для медитацій,
А ще, тим більш, як малолюдний він.
