Доба (237)
Я люблю твою душу і тіло,
і п‘янить мене разом доба.
Наш союз не зруйнує ніколи,
ані злоба, чи навіть журба.
Бути моруч - єдиная мрія,
піклуватись, співати пісні.
Готувати разом, пити каву,
і гуляти під зливи рясні.
Потопати в твоїх оченятах,
захлинатися твоїм теплом.
Воскресати твоїми губами,
укривати любовним крилом.
Я люблю тебе всю, і ще трохи,
більш не треба для щастя мені.
Доки поруч зі мною кохана,
мої очі - безсмертні вогні.
