Дух неспокійний ...
Дух неспокійний на ніч пє вино .
під касами закритими вокзалів .
А світлом флоресцентих ламп
його поваблять нові траси .
І докінчивши вкотре той бокал ,
хитаючись він стане на дорогу
у темряві їдкій від фар ,
він надсилатиме сигнали Богу .
Хто зна , а може і почує
і своє Кіріє зійшле йому в отвіт ,
а може - ні , і стане самотою
дух скитаючий в обочині доріг .
Минулого , що діється й що буде ,
вогні дітей померлих не в хресті ,
його гукатимуть минулі пересуди ,
у дебрі долі Шервудських боліт .
Чи може :" Ну його?!" знов ккупитсья вино
хімічне , барвники багрові .
І уст його торкнеться фікстатур ,
мов поцілунок награний любові .
І він його увіковічнить в фото ,
колись він видалить його .
Дух блукань і видиво дороги ,
знов каси відкривається вікно .
