Душа поета (252)
Душа поета - не його перо,
і не рядки, написані при ночі.
Це почуття, що виклані ними,
це їх тепло і виснажені очі.
Душа поета - не частина тіла,
вона не в мозку, у крові, руках.
Вона у ритмі серця і чорнилах,
що на папер лились у всіх роках.
Душа поета - те, що буде далі,
що лишиться у спадок читачам.
Думки і почуття, емоцій торба,
як напуття майбутнім діячам.
