душа в них на двох одна
Із любові лишала рам’я,
Виривала її із серця.
Убивала ночами пам'ять,
Хоч упевнена – не зітреться.
Хоронила пісні і вірші,
Із життя вирізала знімки.
Дожидала часи найгірші –
Безутішну самотність жінки.
Котрий рік жар не угаває,
І від того безплідні муки,
Бо душа в них на двох одна є,
Лиш окремо серця і руки.
________________________________
Становилась ещё упрямей,
Вырывала его из сердца.
Убивала ночами память,
Не давала любви согреться.
Хоронила стихи и песни,
Удаляла из жизни фото.
И терзалась! Без доли мести.
И без прав на ещё кого-то.
Не учла основной детали,
Оттого и бесплодны муки,
Что душа на двоих одна лишь,
Только порознь сердца и руки.
