Дві букви (26)
І знову чутно звук поразки,
і стукіт серця знову нароста.
Лише на мить ті були зняті маски,
і знов здригаються холоднії вуста.
Кажете ні, які ж це звуки щастя,
не було втрачено ціннії літа.
Нова щілина затуляє сонце,
серце лютує, рветься на шмаття.
Дякую вам, за ті дві букви,
що зберегли краплину сліз і сил.
Не будуть плакать діти й внуки,
за те нещастя, що їм не просив.
