епоха діамантових зірок
епоха діамантових зірок
на знищення кинджально ріже Всесвіт.
той холод кольорів
та хаотичність звуків,
холодний блиск -
апофеоз прощання,
реквієм світам,
які кристалізовані зоріють
на згубу,
в забуття...
шлях діамантовий
останній шлях зірок.
лиш полиски слабі
з проміння тьмяного
блукають між руїн
незбутніх мрій
в надіях невиразних порятунку,
допомоги,
співчуття...
і стогін жалісний зірок
(зірок, котрі згасають) -
у подиху останніх гравітацій
червлених куль зотлілих карликових зір,
буяли що та сяяли, іскрилися, палали
у полум'ї бурхливого життя
(колись такими були)...
лишився крик, цей стогін з болю
та озови у Всесвіті пустельному крізь тишу,
у темряву щільну та непроглядну...
і шлях той діамантовий - у несвіт
між чорних гострих брил планет загиблих,
поміж колишніми життями.
наосліп зорі стомлені
інертні
плентають -
кривавий слід за ними шлейфом,
хмаринами рожевими, туманом
й розірвані в ніщо в безодні
обвуглені у темряві зникають... -
чи оживуть, відродяться уламки?
прокинуться колись від летаргійних снів?
а може їхній сон - колапс матерій,
хімія гниття та поглинання останнього шляху
в епоху діамантових завершень?...
...чи встигнемо знайти собі ми інший Всесвіт,
уникнути аби страхіть подібних та анігіляцій?...
бо важко усвідомити себе нам
як тимчасовість
у тимчасових Всесвітах,
в просторах тьми безмежних...
