Есхатон
Закінчується казка,
простелений рушник,
на краю відкривається
магнітуда космічної порожнечі,
мов удар гонгу,
від якого хитаються
самі тектонічні плити
твого розуміння себе,
у пальцях твоїх
опиняється перо долі,
і далі простий залишається вибір:
укусити себе за хвіст
чи рушити далі – наосліп,
з одним тільки компасом сподівання
і всім, що вдалось відвоювати
на шахівниці Всесвіту,
в наплічнику…
Провідник помирає
з простягнутою рукою,
кров пролито,
невинність порушено,
з боязкою цікавістю звір
визирає за обрій,
з недовірою обмацує
невідомий шлях,
прекрасне далеко,
червоне Сонце
ставить питання,
звір здійснює хід…
