Холодний спокій зігріває смуток
Холодний спокій зігріває смуток,
і горло крижане не гріє чай,
коли по стінках ллється водограй
як слів холодних, й теплих жмуток.
Морозний подих не малює вже на вікнах
і сніг не дметься в віражі,
він у гарячім серці зводить вітражі,
що кригою покриті всі по стінках...
Корчі вже зводять, холод скрізь, зима
та поцілунок твій, здається, ще гарячий
та це вже доторк, доторк наших губ добрячий,
та пари з уст від льоду ще нема.
