Кінець епохи
Кінець епохи зустрічають світлом,
що сяє від килиму смолоскипів,
бо йдуть палити, йдуть без скрипів,
і нищать все, що в серці квітло.
Вони не животять старих, ні діток,
їх меч впивається у горло, як у масло,
і свічка у руках вже згасла
від свисту гарди, замість квіток.
Вже ржавіє й тупіє лезо,
багряне й кровію полите,
і серце, що, тілами хоч накрите,
пульсує в пальцях гордо і тверезо.
