Кіт і зірка (245)
Я полюбив тебе, як ніжне сяйво неба,
як зірочку, красиву і далеку.
Мені тепер нічого більш не треба,
бо я, мов кіт, що зиркав на лелеку.
Тебе все споглядаю, що є духу,
і думаю про твою лиш красу.
Я ніби іграшка, з любові, щастя й пуху,
щоразу зустрічаючи росу.
На твою вроду можу лиш глядіти,
наблизитись до тебе - мені зась.
Лиш можу споглядати і радіти,
що моя мрія досі не збулась.
Кохання між небесними й земними,
ніяк не поєднається у тан.
Минуть роки, минуть безшумні днини,
а ця любов, мов взведений капкан.
