космоси
усі космоси завжди перетинаються у наших серцях
і у снах звідки часом вилізти важко
заплутані дороги водять тебе по давно зруйнованих мостах
і намагаються з останніх сил на дуже важкі рани шви накласти
усі космоси чомусь носять твоє ім’я
і часом переконують світ називати їх надто просто
забуваючи що у тебе давно народилось мільйони нових «я»
яких може не бачать люди та давно бачить простір
і взагалі космоси не пишуть тужливих листів на прощання
бо те що не може зникнути ніколи й не зникне
про них абсолютно не треба казати слова вагання
як зазвичай говорити про них ми звикли
усі космоси мають твою незабутню посмішку
яку кожен з нас щодня чомусь забуває
і врешті вислуховує над собою власну насмішку
а твоя посмішка незмінно себе в уяві являє
усі космоси завжди перетинаються дуже непросто
і по собі залишають пил як минуле комети
зникає перетин і напевно зникає простір
усі космоси мають свій час на політ і свої секрети