Краще ніколи (184)
І краще пізно, ніж ніколи,
та не скажу тобі тих слів.
Що мою душу, мов шипами,
кололи сотні довгих днів.
До твого серця не торкнуся,
що меньше знаєш - краще спиш.
Душу мою вже загубивши,
свою при собі ти залиш.
Не треба сліз у ясну пору,
чекай на зливу чи циклон.
У ньому заховай всі болі,
в останнє бачиш мій поклон.
Живи собі спокійно далі,
забудь мій голос і лице.
Бо не дізнаєшся ти правди,
викинь у річку те кільце.
