Кричали чайки
Кричали чайки у пустій душі,
Крильми хотіли вікна одчинити,
Їх вабив теплий білий океан
Й таке страшне холодне слово «жити».
Їх вабив простір неба ледь блідий
Вони хотіли, мріяли літати,
Ковтати першу вранішню росу
І не мовчати, тільки не мовчати.
Бо найстрашніше, то німі слова,
Вони як діти, що не народились,
Але ж вони жили, вони були,
Вони назавжди в пам’яті лишились.
Кричали чайки, крильми лопотіли,
Як дикі гуси, що потрапили в полон
Хіба для щастя їм потрібно так багато,
Хіба фальшивим голосу був тон??
