Кулінарна книга поезії
Коли я про тебе згадую, насамперед
З атласних зшитків моєї пам'яті, —
Немов зодягаю в картате плаття
І роздивляюсь у тріснутім дзеркалі,
В сотні назбираних віддзеркалень,
Твою подобу. І навіть хмари
Ввижаються чорним фортепіано,
Твоєї кімнати, навпроти шафи,
Де ти приміряла весняну сукню.
В ліловім небі розгойдував вітер
Перші розквітлі галузки; світло
Торкалось ще бляклої акварелі
Землі, де от тільки вбираються в жовте
Квіти; в червоне та синє, здавалось
В повітрі вологому залишались
Сполокані промені фіолету.
Тоді видавалось мені і тепер,
Все більше у тім переконуюсь, -
Образ твій
Складався з тієї бузкової легкості
Весни з якої складався портрет
Любові до тебе. І як не дивно
Я міг порівняти любов з куріпкою,
З короткими крилами, податливо ніжною
До ловів очей, що збирались впіймати
Твою кулінарну чеснотами книгу,
Відкривши на хто-зна якій сторінці
Рецепт за назвою: "Невинна грішність".
Зрештою,
Сонце розлило узвар з ренгльотів,
Котилось до ночі крізь тепле смеркання.
Так легко, як ти одягала плаття,
Так тихо, без галасу, сліз одкровення
Надходила пошепки мить прощання.
І ми розпрощались.
15.04.2022
