Купала мене доля
Купала мене доля у добрі й любові,
Сповивала в ласку й ніжності рушник,
Мовила, як мама те напутнє слово,
Яке із собою пронесу весь вік.
Але так траплялось, що була жорстока,
Ляпаси давала мені раз у раз,
Рану залишала болючу й глибоку
І пекла сльозою гіркоти й образ.
Потім знов, як сонце мене зігрівала,
Сіяла у душу надії зерно,
Труднощі щоби я всі перемагала,
Впевнений робила теж за кроком крок.
І я намагалась у житті долати
Прикрощі й хвороби, заздрість ворогів,
Пережити рідних, друзів й близьких втрати
Й не згубити чуйність в серденьку своїм.
Вірити, любити, мріяти, кохати,
Улюбленій справі віддавать сповна
Усі свої сили й вміння до останку,
Щоби добрим словом хтось колись згадав.
2018 р.
,
