Лист щурячому товариству (109)
Доброго часу темною доби,
мої колеги, по рядкам залитим.
Це моя гра, я насолоджуюсь процесом,
поки ще насмерть не буду забитим.
Мене гукає шибениця скрипом,
гойдається петля і щось шепоче.
Її не слухаю, вона мене не вабить,
я не помру, допоки серце хоче.
Моя принцеса вносить лепту в щастя,
в моє життя, і у плин долі теж.
І вже я знаю, не помер я досі,
то і життя, не має далі меж.
Я буду жити, і боротися за радість,
що здатен буду їй подарувать.
Знімаю капелюха перед вами,
що помогли, себе з землі дістать.
