Лист видаленим спогадам (225)
А я досі ще вас двох не забув,
серед неба ви цілі сузір'я.
Я сам винен, що довго так бовдуром був,
і вже вирвав усе своє пір'я.
Як ви там, я не знаючи, вірю у те,
що у вас все гаразд, і так мило.
Сам спалив ці між нами мости до кінця,
зі стільця прибираючи мило.
Сподіваюсь що ви не тримаєте зла,
якщо ні, то цілком справедливо.
І можливо побачимось ще раз, хто зна,
ця історія йде так жахливо.
Не сумуйте багато, живіть до кінця,
бо ви сильні, я бачив, я знаю.
До одної із вас я відправив гінця,
але сам у пітьму поринаю.
