Не знаю нічого,
нікого не знаю –
торкаюсь поверхні холодного дзеркала
тільки: там листя кружляє,
вкладаючись тихо
під ноги гігантів зелених,
щоб хмарами стати,
що в напрямку Сонця
з гілок відлітають...
