Морозець
У вікно вечірнє стукає морозець
Сумно йому стало в зимньому саду.
Та ніхто не просить в хату завітати-
Ось стоїть нудьгує в темному гаю.
Місяць вже піднявся, зірки заіскрились,
Люди по оселях розійшлись давно,
Притуливсь морозець до віконних скелець,
Розглядає пильно сільськеє житло.
Він стоїть цікавий: що ж там у хатинці?
Пічка в середині, там вогонь сичить.
Кіт сидить-мурлика, лапку умиває,
І бабуся вправна ніжно гомонить,
Діточкам маленьким казочку читає,
Про краї далекі тихо гомонить,
Де ліси стіною, де вітри-бурани,
Сніжні завірюхи, криги і пітьма.
Чарівна природа, зимнії пейзажі
Стали поставати в шибочках вікна.
Це художник-витівник малював, а вранці зник.
