Моїм учителям
Снігом – снігом скроні Ваші вкриті,
Втоми слід на ясному чолі…
Вас так мало вже на білім світі,
Наші незабутні вчителі !
Осінь в школу кличе, стеле листом,
Дзвоником чарує Вас щораз…
Без оркестрів ходите Ви містом –
Як відрадно зустрічати Вас !
Як відрадно : ще іде урок !
Не минущі істини шкільні…
Зважую свій кожен день і крок :
Скільки Ви поставите мені ?
Вічний іспит – знати головне :
Добрим бути і не скласти крила…
Вчителька, дорослу вже мене,
Від негоди лагідно прикрила.
Щира, мудра, вчасно так, до речі :
Що не порух – непохитна суть !
І несуть – несуть сутулі плечі
Долі наші… Гнуться і несуть !
Все було вже : іспити і казка !
Все ще буде, буде на Землі…
Не згасайте, сонячні, будь ласка !
Сніг впаде на душі школярів…
