N.N ( Піаніст ...)
Давай заграй , хоч в барі зовсім пусто
всі розійшлись , лишились ти і я
неон поволі в залі тускне
а за вікном сірієтсья зоря
заграй , бо це в останнє чую
сьогодні в темряву я вступлю вже глуха
зіграй , прошу , тобі ж не трудно
тобі ж потрібна , знаю , гра
ти ж цим живеш , ти ради цього
от тут в притоні за гроші
і свій талант ти тратиш за мітлою
у присмерках тютюнових димів
й волочиш крила по осколках
лишаючи стежину із пірїн
босоніж ступаючи по недокурках
із вірою не страченою поміж днів …
і цей рояль , як кіпу мій з гріхів
це я принесла , чуєш це для тебе
стара повія з тавром пропеченим із слів
тобі , що домом кличе небо
я вже стара покоцана роками ,
проте людьми напевно все ж сильніш
та далі пю вино , втішаюсь цигарками
сміюсь , співаю і живу я більше всіх .
я – живу ! А ви… А ти…!
Давай заграй як тільки вмієш
Щоб я повірила, що ти – не дим
Й сповнений до не відказу мої віри
Мій ангеле , заграй , лиши нарешті швабру
Потіш стару з багряним фіксатуаром на губах
Хлопчино юний , що домом кличе небо
І замість бруду в чиїх венах гра
