“Не додалось, не віднялось з роками”
Не додалось, не віднялось з роками —
обтяжилось…
Слух став тугішим, а очі вужчими.
Дорогу ловлять ноги,
рука сполохана шукає патерицю,
щоб передать своє тремтіння їй,
а ти шукаєш слово,
щоб все побачене, почуте, пережите
ним висловить..
Кому?
Далекій пам’яті, що все попереду
і слухає впівуха…
Стіні, розбитій мисці, стільцю розсохлому,
капосній мусі, що порошить вікна…
подушці… сон-напівсон…
і там щось кажеш ти… якась роз…мова
про суть яко… гось слова…
***
