Не знаю ще як довго проживу
Не знаю ще як довго проживу.
Яка весна остання я не знаю.
В останнім сні сміюся наяву,
Востаннє я й ненавиджу й кохаю.
Востаннє Сонце вкаже шлях на мить,
Пролляє Місяць стежку на хвилину,
Хоча би трохи з серця біль візьміть,
Зі мною розділіть хоча б краплину.
Від того болю спокою нема.
Встромляє, крає, рве, кровить, скрегоче.
Вночі і вдень і дибки і сторчма,
Мої молитви чути Бог не хоче !
У натовпі пустельником бреду,
Несу свій Хрест тому хто все прощає,
В рай попаду чи в пеклі пропаду ?
Біль тільки зустріч з Богом обіцяє.
Востаннє споглядаю світ людей,
Цю каменярню пристрастей без краю,
- Бувайте ... - стиха видихну з грудей.
- Як бачу Вас - так і запам'ятаю ...
21.04.2016
