Нетлінний день прийшов до твого дому
Нетлінний день прийшов до твого дому
і сонячне проміння стукає в вікно
мороз злізатиме зі свого трону
і сум посиплеться як доміно.
Із сонця крига трісне й полетить,
а промені їх в воду перетворять
дійде від променів тепло до наших тіл,
морозу доступитись не дозволять.
Зелений килим встелиться асфальтом
і сяде на щоку метелик
я підійду до тебе, зроблю сальто
і він впаде у винний келих.
І де би ти не була, ти мене почуєш,
метелик оживе із рук твоїх чудових,
ти обернешся, а мене вже не відчуєш,
бо випурхнув у хвіртку мрій казкових.
Ти десь у мене в голові літаєш,
ти недосяжний ідеал,
і ти мене ввісні торкаєш
за весь чуттєвий матеріал.
Ну не приходь до мене більше,
не поставай як образ для вірша!
Я прошу, тільки будь щаслива
і відпусти мене із-під вінця.
