Невчасна осінь… Хоче дощ іти...
Невчасна осінь… Хоче дощ іти,
Пташиним жалем стукати у двері,
Холодний вітер ріжуть проводи
І захід п’є свою «криваву Мері».
Десь у полях гудуть іще жнива.
Там небагато. Скоро сніп в'язати.
Про щось сумне згадала голова
(і нащо їй таке дурне заняття?)
Та… хай собі сумує й час краде,
І застеляє виднокруг хмаринням,
Невчасна осінь все одно буде,
Із срібним у волоссі павутинням.