Невже
Невже серед тисяч буденних життів
ми знаходимо чарівності схожості?
Та чому серед сотень знайомих світів
знаходимо стільки ворожості?
От чому з тебе світло сходить рікою,
що скроплює суху мою голову
і чому твої руки пахнуть травою,
як ледь ти чіпаєш мою бороду?
Так хочеться ледь до тебе торкатись
і вітром завіяти нагу твою шкіру
й не хочеться зовсім кохатись,
кохаючи міцно твою віру.
Стоїш мов маяк вдалині, як молитва
для кожного юнги човна біля моря,
ти зірка ведуча, ти гостра як бритва,
ковтнувши зі мною ковток мого горя.
