Час – калічить!
Ліків – немає!
Спогади лічать.
Мозок вскіпає.
Рве епітелій,
Нерви карає.
Ніжні пастелі
Перетинає.
Присмак – солодкий.
Сонце – холодне.
Ранок цей вогкий.
Серце голодне!
Мрій синьооких
Сповнені ночі.
“Ти – неглибокий!” –
Думка тріпоче.
Пристрасть убого
Долею лине
І альтер его
В іншому гине!
