Осінньої ночі дивнії чари
Пізньої осені деньки такі короткі,
Не встигнеш зоглянутись - вечоріє,
І вже володарює темна нічка
Та розсипає в небі ясні зорі.
Ось вирина поволі місяць-серпик,
Гойдається на хмарах, наче хвилях,
Він рогом зачепив срібне відерце
І з нього сяйво усе сипле й сипле.
А зіроньки купаються у річці,
Немов золотокосії русалки.
Світанок підкрадеться непомітно -
Тоді й розтануть ночі дивні чари.
2017 р.
